10 найпопулярніших напрямків екологічного волонтерства
Варто пам'ятати, що толерантність ‒ це терпимість до іншого світогляду, способу життя, поведінки, культури і звичаїв.
Здатність терпимо і з розумінням ставитись до інакшості оточуючих, це невід'ємна складова сучасного життя та умова органічного співіснування різних людей в одному суспільстві. Адже кожен із нас унікальний.
У цей день як ніколи актуальним є гасло «Усі різні ‒ усі рівні», яке вже давно стало символом толерантності та шанування різноманіття.
Варто пам'ятати, що толерантність ‒ це терпимість до іншого світогляду, способу життя, поведінки, культури і звичаїв.
Здатність терпимо і з розумінням ставитись до інакшості оточуючих, це невід'ємна складова сучасного життя та умова органічного співіснування різних людей в одному суспільстві. Адже кожен із нас унікальний.
У цей день як ніколи актуальним є гасло «Усі різні ‒ усі рівні», яке вже давно стало символом толерантності та шанування різноманіття.
Вікторина до дня толерантності 16 листопада ... - YouTube
День толерантності відео 1 - YouTube
09.11.2021.
Її
Величність – Мова
«Кажуть, дитино, що мова наша - солов’їна»
Із
ніжності слова беру насолоду Воно – ідеал мій, для злету - крило. Мова моя дана Богом народу, Мова моя – це душі джерело. Вона
– моя доля, незмінні вітрила. Наснагу вона для творіння дає. Мова моя – це безсмертя і сила, Мова
– найбільше багатство моє Ця
мова в граніті, в Дніпровому плесі... Найкращі у світі лунають пісні. В них смілість Шевченка і лагідність Лесі І дух тих героїв, що впали в борні. Вона
і покрова, вона і порука, Початок дороги, початок життя. Мова моя – це найвища наука, Це – згусток любові, це – серця биття. До
волі вона відчинила нам брами, Клювали її кровожерні орли. Мову мою катували віками, Вели на голгофи, мечами сікли. Смута
її виливалася в сурми.
Стихали в гаях молодих солов’ї.
Мову мою заганяли у тюрми.
В нетрях Сибіру труїли її.
Вона
в материнстві і в стиглім колоссі,
І клич до геройства в пекельнім бою.
Вона
і надія, і біль, і тривога,
Освячена вірою вічна зоря.
Мова мені дана від Бога,
Вона – то мій корінь і гордість моя.
Рідна мова - це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все
життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з
її народом,з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбанням.
Так, я тепер розумію, що
найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова. І коли, як не
сьогодні на весь світ нам вигукнути: «Хай живе рідна мова!» І чуємо, як
російською, англійською, італійською, польською нас підтримують люди, які також
не дозволяють знецінитися, зникнути мові. Мова – це
той інструмент , який єднає
націю, народність, народ до
єдиного цілого. Це великий скарб, який
треба шанувати, берегти і розумно
збагачувати. Зараз це
свято крокує по
всій планеті, і кожен громадянин
будь-якої країни ще більше
відчуває свою приналежність
до свого
народу, народності , нації.
Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – в
нашій славній Україні. Тут жили наші
прадіди, діди, живуть наші батьки
– тут коріння роду українського. І де б ми не
були, скрізь відчуваємо поклик
рідної землі, хвилюємося аж до
сліз, зачувши рідне слово.
Світ
захоплюється українською мовою, яка належить до першої трійки наймилозвучніших
мов земної кулі.
У 1934 році на конкурсі
мов у Парижі українська мова була визнана поряд з французькою і перською як
найкраща, найбагатша мова світу.
За мелодійністю
українська мова займає друге місце серед мов світу, поступаючись лише
італійській.
Вишукана у
розмові інтелектуалів, строга і регламентована у діловодстві, легка і гнучка у
бесіді друзів, образно багата, лексично наповнена в літературних творах… Такою постає українська мова перед нами
сьогодні. Будьте
допитливими і натхненними – і перед вами відкриються неозорі виднокола
української мови.
Мова – це душа
мільйонів українців, загартована історією й відточена творчістю
найталановитіших письменників.
«Тарас
Шевченко з п’ятнадцяти років опинився в російськомовному середовищі: пан
Енгельгардт, Петербург, солдатчина в Оренбурзьких степах, знову Петербург («в
неволі виріс між чужими»). До речі, у дорослому віці Тарас Шевченко прожив в
Україні всього тільки три роки. Але
геніальним він став саме тому, що творив рідною мовою свого народу» (І. П.
Ющук).
«Борис Грінченко виховувався в сім’ї, де
розмовляли тільки російською мовою (мати – росіянка, батько – російський
офіцер), але зміг розкрити своє обдарування й зробити неоціненний внесок в
розвиток української культури саме тому, що повернувся до рідної мови свого
народу (згадаймо його чотиритомний Словник української мови)» (І. П. Ющук).
«У російськомовному середовищі починали своє життя й такі відомі українські письменники, як
Олександр Олесь, Борис Антоненко-Давидович, Володимир Сосюра. Однак стали видатними діячами української культури» (І. П. Ющук).
Чому люблю я українську
мову
Чому люблю я українське слово,
Співучіше за пісню солов’я?
Чому люблю я українську мову?
Люблю тому, що мова ця – моя!
Де є іще такі слова привіту,
Такі красиві, сонячні пісні?
Вкраїнська серед мов усього світу
Здається найбагатшою мені.
І зайвих слів
для вислову не треба –
Є речення короткі і ясні.
Вона подібна зорепаду з неба,
Польоту птаха у височині.
…Уста виводять ніжну колискову,
А за віконцем зіронька сія…
Чому люблю я українську мову?
Люблю тому, що мова ця -
моя! (Наталія
Жовнір28.10.2021ТЕМА:«День визволення України від фашистських загарбників»
09.11.2021.
Її Величність – Мова
«Кажуть, дитино, що мова наша - солов’їна»
Із ніжності слова беру насолоду Воно – ідеал мій, для злету - крило. Мова моя дана Богом народу, Мова моя – це душі джерело. Вона – моя доля, незмінні вітрила. Наснагу вона для творіння дає. Мова моя – це безсмертя і сила, Мова – найбільше багатство моє Ця мова в граніті, в Дніпровому плесі... Найкращі у світі лунають пісні. В них смілість Шевченка і лагідність Лесі І дух тих героїв, що впали в борні. Вона і покрова, вона і порука, Початок дороги, початок життя. Мова моя – це найвища наука, Це – згусток любові, це – серця биття. До волі вона відчинила нам брами, Клювали її кровожерні орли. Мову мою катували віками, Вели на голгофи, мечами сікли.
Смута її виливалася в сурми.
Стихали в гаях молодих солов’ї.
Мову мою заганяли у тюрми.
В нетрях Сибіру труїли її.
Вона в материнстві і в стиглім колоссі,
І клич до геройства в пекельнім бою.
Вона
і надія, і біль, і тривога,
Освячена вірою вічна зоря.
Мова мені дана від Бога,
Вона – то мій корінь і гордість моя.
Рідна мова - це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом,з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбанням.
Так, я тепер розумію, що найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова. І коли, як не сьогодні на весь світ нам вигукнути: «Хай живе рідна мова!» І чуємо, як російською, англійською, італійською, польською нас підтримують люди, які також не дозволяють знецінитися, зникнути мові. Мова – це той інструмент , який єднає націю, народність, народ до єдиного цілого. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати. Зараз це свято крокує по всій планеті, і кожен громадянин будь-якої країни ще більше відчуває свою приналежність до свого народу, народності , нації.
Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – в
нашій славній Україні. Тут жили наші
прадіди, діди, живуть наші батьки
– тут коріння роду українського. І де б ми не
були, скрізь відчуваємо поклик
рідної землі, хвилюємося аж до
сліз, зачувши рідне слово.
Світ
захоплюється українською мовою, яка належить до першої трійки наймилозвучніших
мов земної кулі.
У 1934 році на конкурсі
мов у Парижі українська мова була визнана поряд з французькою і перською як
найкраща, найбагатша мова світу.
За мелодійністю
українська мова займає друге місце серед мов світу, поступаючись лише
італійській.
Вишукана у розмові інтелектуалів, строга і регламентована у діловодстві, легка і гнучка у бесіді друзів, образно багата, лексично наповнена в літературних творах… Такою постає українська мова перед нами сьогодні. Будьте допитливими і натхненними – і перед вами відкриються неозорі виднокола української мови.
Мова – це душа мільйонів українців, загартована історією й відточена творчістю найталановитіших письменників.
«Тарас Шевченко з п’ятнадцяти років опинився в російськомовному середовищі: пан Енгельгардт, Петербург, солдатчина в Оренбурзьких степах, знову Петербург («в неволі виріс між чужими»). До речі, у дорослому віці Тарас Шевченко прожив в Україні всього тільки три роки. Але геніальним він став саме тому, що творив рідною мовою свого народу» (І. П. Ющук).
«Борис Грінченко виховувався в сім’ї, де розмовляли тільки російською мовою (мати – росіянка, батько – російський офіцер), але зміг розкрити своє обдарування й зробити неоціненний внесок в розвиток української культури саме тому, що повернувся до рідної мови свого народу (згадаймо його чотиритомний Словник української мови)» (І. П. Ющук).
«У російськомовному середовищі починали своє життя й такі відомі українські письменники, як Олександр Олесь, Борис Антоненко-Давидович, Володимир Сосюра. Однак стали видатними діячами української культури» (І. П. Ющук).
Чому люблю я українську мову
Чому люблю я українське слово,
Співучіше за пісню солов’я?
Чому люблю я українську мову?
Люблю тому, що мова ця – моя!
Де є іще такі слова привіту,
Такі красиві, сонячні пісні?
Вкраїнська серед мов усього світу
Здається найбагатшою мені.
І зайвих слів
для вислову не треба –
Є речення короткі і ясні.
Вона подібна зорепаду з неба,
Польоту птаха у височині.
…Уста виводять ніжну колискову,
А за віконцем зіронька сія…
Чому люблю я українську мову?
На долю Донецького краю, як і на долю всієї України, випали часи воєного лихоліття 1939-1945 років, коли гитлерівська орда руйнувала Донбаські міста та села.
За архівними даними, за час ворожої окупації партизанами області було проведено проти фашистів близько 600 бойових операцій, знищено понад 10 000 ворогів, розгромлено 23 гарнізони супротивників.
У першій половині серпня 1943 року на фронтах створилася сприятлива обстановка для повного визволення Донбасу.
Військами Південного та Південно-Західного фронтів під командуванням Толбухіна Ф.І. та Малиновського Р.Я. розпочалась Донбаська стратегічна наступальна операція.
Дорогою ціною далася нам Перемога. З числа 800 000 чоловік мобілізованих на війну в Донецькій області, загинуло, пропало безвісти, померло від ран понад 240 000 військових. Тобто кожен третій мешканець області не повернувся додому.
м. Костянтинівка м. Краматорськ м. Артемівськ м. Дружківка 1 000 693 імені навічно занесені у Книгу Пам'яті України. Це імена воїнів-визволителів, загиблих на фронтах тієї далекої війни.
22.10.2021
«Організація Об’єднаних Націй: минуле і сьогодення»
День ООН – це день народження Організації Об’єднаних Націй. Відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН.
24 жовтня 1945 р., після того, як більшість держав-засновників ратифікували договір про створення всесвітнього органа, офіційно створено Організацію Об’єднаних Націй. У 1971 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, у якій вона рекомендувала державам-членам відзначати цей день як державне свято. За словами Генерального секретаря, в будь-якому куточку світу Організація Об’єднаних Націй є живим втіленням надії.
Як відомо, ООН – універсальна міжнародна організація, діяльність якої спрямована на забезпечення міжнародних безпеки і миру; вона організовує співпрацю і підтримує розвиток приязних відносин між державами. Фундаментальними принципами організації є суверенна рівність держав, невтручання у їхні внутрішні справи, розв’язування суперечностей мирним шляхом, дотримання державами міжнародних зобов’язань, колективна участь членів організації в операціях ООН. Серед 51 держави-засновниці ООН була й Україна.
Статут Організації Об’єднаних Націй починається з легендарної фрази: «Ми, народи Об’єднаних Націй, сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління нещасть війни, яка двічі в нашому житті принесла людству невимовне горе, і знову утвердити віру в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків та жінок і в рівність прав більших та малих націй, та створити умови, за яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов’язань…».
Організація Об’єднаних Націй живе в серці і свідомості кожного громадянина як організація, здатна покласти край насильству і укоренити терпимість, сприяти розвитку і забезпечити рівність, захистити права людини і зменшити масштаби бідності. Працюючи на повну силу, ООН сприяє здійсненню цих високих сподівань людства. Святкування Дня Організації Об’єднаних Націй є ствердженням нашої віри в ці сподівання людства.
19.10.2021
19.10.2021
19 жовтня в Україні відзначається День відповідальності
Що ж таке відповідальність? Як це чинити відповідально? Без визначень, а на простих прикладах:
бути відповідальним це – вакцинуватися, щоб вберегти не лише себе, а і свою родину і суспільство;
бути відповідальним – це не переходити дорогу на червоний, берегти себе і не спричиняти горя іншим учасник дорожнього руху;
бути відповідальним – це не палити сміття та листя, адже дихати токсичним димом це шкодити і собі і людям.
Це всього декілька прикладів відповідальних вчинків, але уявіть як далеко просунулось би наше суспільство, якби кожен робив хоча б ці три вчинки?
Дізнатися наскільки Ви відповідальна людина і що Ви ще можете робити щодня, щоб прокачати свої навички з відповідальності можете зі спеціального тесту .
Розробили цей тест спеціально до Дня відповідальності людини Міністерство інформаційної політики, Фонд Родини Богдана Гаврилишина / Bohdan Hawrylyshyn Family Foundation, Центр демократії та верховенства права та Gwara Media
То ж поїхали! Посилання на тест️ https://gwaramedia.com/.../naskilki-vy-vidpovidalna-lyudina/
З Днем Відповідальності людини!
06.10.2021
"Всі ми - діти козацького роду!"
День 14 жовтня поєднує в собі відразу три величні свята це День захисника України, День Українського козацтва та свято Покрови Пресвятої Богородиці.
Що ж таке відповідальність? Як це чинити відповідально? Без визначень, а на простих прикладах:
бути відповідальним це – вакцинуватися, щоб вберегти не лише себе, а і свою родину і суспільство;
бути відповідальним – це не переходити дорогу на червоний, берегти себе і не спричиняти горя іншим учасник дорожнього руху;
бути відповідальним – це не палити сміття та листя, адже дихати токсичним димом це шкодити і собі і людям.
Це всього декілька прикладів відповідальних вчинків, але уявіть як далеко просунулось би наше суспільство, якби кожен робив хоча б ці три вчинки?
Дізнатися наскільки Ви відповідальна людина і що Ви ще можете робити щодня, щоб прокачати свої навички з відповідальності можете зі спеціального тесту .
Розробили цей тест спеціально до Дня відповідальності людини Міністерство інформаційної політики, Фонд Родини Богдана Гаврилишина / Bohdan Hawrylyshyn Family Foundation, Центр демократії та верховенства права та Gwara Media
То ж поїхали! Посилання на тест️ https://gwaramedia.com/.../naskilki-vy-vidpovidalna-lyudina/
З Днем Відповідальності людини!
06.10.2021
"Всі ми - діти козацького роду!"
День 14 жовтня поєднує в собі відразу три величні свята це День захисника України, День Українського козацтва та свято Покрови Пресвятої Богородиці.
Українське козацтво має довгу уславлену історію. Перші офіційні згадки про козаків можна знайти ще у 1492 році. Саме тоді запорожці нанесли нищівну поразку турецькій воєнно-морській галері і визволили з полону своїх побратимів. Ось з цієї розповіді і починаються літописи про мужні подвиги і легендарні походи козаків.
Відомо, що свято Покрови було на Січі найвеличнішим. Козаки вважали Пресвяту Богородицю своєю заступницею і захисницею, і вірили в її силу. Саме 14 жовтня (за старим календарем 1 жовтня) відбувалась Велика Рада, чи як її ще називали Козацька Рада. В цей день обирали отамана і вирішували, як жити наступний рік.
З часом свято отримало ще одну назву – Козацька Покрова. А в Україні з 1999 року 14 жовтня офіційно відзначають День козацтва.
Починаючи з 2014 року, 14 жовтня набуло ще одного значення – українці святкують День захисника Вітчизни. Експерти з Українського інституту національної пам’яті прийшли до висновку, що це найкращий день для того, щоб вшановувати наших мужніх захисників.
Українське козацтво має довгу уславлену історію. Перші офіційні згадки про козаків можна знайти ще у 1492 році. Саме тоді запорожці нанесли нищівну поразку турецькій воєнно-морській галері і визволили з полону своїх побратимів. Ось з цієї розповіді і починаються літописи про мужні подвиги і легендарні походи козаків.
Відомо, що свято Покрови було на Січі найвеличнішим. Козаки вважали Пресвяту Богородицю своєю заступницею і захисницею, і вірили в її силу. Саме 14 жовтня (за старим календарем 1 жовтня) відбувалась Велика Рада, чи як її ще називали Козацька Рада. В цей день обирали отамана і вирішували, як жити наступний рік.
З часом свято отримало ще одну назву – Козацька Покрова. А в Україні з 1999 року 14 жовтня офіційно відзначають День козацтва.
Починаючи з 2014 року, 14 жовтня набуло ще одного значення – українці святкують День захисника Вітчизни. Експерти з Українського інституту національної пам’яті прийшли до висновку, що це найкращий день для того, щоб вшановувати наших мужніх захисників.
Козаки (перша серія)
Козаки (друга серія)
Козаки (третя серія)
Козаки (четверта серія)
Козаки (шоста серія)
Козаки (сьома серія)
Козаки (восьма серія)
Козаки (дев'ята серія)
Козаки (десята серія)
Козаки (одиннадцята серія)
Козаки (дванадцята серія)
Козаки (тринадцята серія)
Козаки (чотирнадцята серія)
Козаки (сімнадцята серія)
Козаки (вісімнадцята серія)
Питання №1. Слово «козак» прийшло в українську мову із
іншої мови. Від якого слова воно походить?
- жити бідно
- мандрувати
- полювати
- грабувати
- воювати
Слово «козак» походить від давньотюркського слова «кьоз-», що означало
мандрувати, ходити, бродити. До того як слово «козак» прийшло в
українську мову, воно означало «вільна людина», «авантюрист», «шукач
пригод», «вартовий», «розбійник», «найманий воїн». Цікавим є те, що
назва народу «казахи» має ці ж витоки. В минулому існували версії, що
слово походить від власного імені першого ватажка, якого звали Козак,
від назви народу «хозари» («козари»), або від слова «коза».
Питання №2. Запорозькими козаками або запорожцями
називали тих козаків, які жили за порогами. Що таке пороги?
- лісові смуги, що перетинали степ і заважали проходу війська
- система оборонних укріплень та фортець у степу, яка захищала від
нападів татар
- смуга пагорбів, рівчаків і скель, що розділяли степ
- смуга скель, що пересікає русло ріки і заважає проходу суден
- болотиста місцевість поряд з річкою, непрохідна для війська
Порогами називається смуга скель, яка перетинає всю течію річки.
Запорожці жили за дніпровими порогами. Дніпро перетинало 9 порогів —
Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситецький,
Вовнизький, Будильський, Лишній, Вільний. Після побудови на Дніпрі
плотини ДніпроГЕСу всі пороги опинились під водою.
Питання №3. В часи Київської Русі правив князь, який був
схожий на козака, вів життя, схоже на козьке, а з дніпровими
порогами була пов'язана важлива подія в його житті. Хто це був?- князь Олег Віщий
- князь Ігор Старий
- князь Святослав Хоробрий
- князь Володимир Великий
- князь Ярослав Мудрий
Це був князь Святослав Хоробрий. Він з дитинства почав брати участь у
військових походах і провів в них майже все життя, славився своєю
відвагою. В побуті відзначався простотою. В похід не брав з собою возів,
котлів, їв смажене м'ясо, спав не в шатрі, а просто неба, підклавши під
голову кінське сідло. Його одяг відрізнявся від одягу інших воїнів лише
чистотою. Залишились описи його зовнішності — князь не мав бороди, але
мав довгі вуса, голова була поголена, однак з одного боку звисав жмут
волосся (нагадує козацький оселедець). Повертаючись Дніпром із походу
потрапив у засідку біля дніпрових порогів, де і загинув.
З Днем українського козацтва / zp-fakty.net.ua
Питання №4. Назва якого українського міста тісно пов'язана з
однією із назв козаків?
- Черкаси
- Дніпропетровськ
- Пирятин
- Токмак
Козятин
Українських козаків іноді називали «черкасами» (переважно — в
офіційних документах Московської держави). За однією із версій, назва
походить саме від міста Черкаси, яке було одним із центрів формування
козаччини. Звідси пішла назва деяких населених пунктів, наприклад, на
Харківщині — села Черкаська Лозова, Черкаські Тишки, Черкаський
Бишкин, засновані козаками-черкасами.
Питання №5. Життя цього козака було визначним. Походив він
з аристократичної родини, однак зв'язав своє життя з козаками.
Очолюючи козацькі ватаги, постійно вів успішні війни з татарами
та турками. В ході боротьби з ворогами у нього з'явилась ідея
побудувати на дніпровському острові Хортиця фортецю, яка б
стала козацьким осередком у боротьбі з татарами та турками.
Новопобудована фортеця дуже заважала татарам і туркам, тож
вони кілька разів намагались знищити її. Під час одного з походів
потрапив у турецький полон. В Стамбулі йому запропонували
перейти на турецьку службу, однак він відмовився. Як передають
перекази, сам турецький султан умовляв його прийняти іслам та
служити туркам, обіцяючи за це велику винагороду і, навіть,
віддати султанську дочку йому у дружини. Та він у відповідь
висміяв цю пропозицію. Тоді його засудили до жорстокої кари —
підвісили за ребра на залізний гак, де він мав помирати в
страшних муках. Однак він весь час лаяв турків та їхню віру поки
один із турків, не витримавши, не застрелив його з лука. Його
героїчне життя та загибель оспівана в козацьких думах. Хто це?- козак Байда
- козак Мамай
- козак Харко
- козак Дорош
- козак Іван Сірко
Цим воїном був князь Дмитро Вишневецький, або козак Байда. Саме його
вважають засновником першої Запорозької Січі.
Питання №6. Де знаходилась Запорозька Січ?- на острові Хортиця
- на річці Дніпро
- на острові Томаківка
- на річці Дніпро
- на острові Базавлук(Чортомлик), де в Дніпро впадають три річки —
Чортомлик, Підпільна, Скарбна
- на Микитиному Розі на березі Дніпра
- на річці Кам'янка
- в урочищі Олешки на березі Дніпра
- на річці Підпільна
- інше
Запорозькі Січі були створені в усіх цих місцях. Всього існувало 7 (або 8)
Запорозьких Січей: Хортицька (1555—1557, заснована князем
Вишневецьким на острові Хортиця на Дніпрі, іноді її не відносять до числа
Запорозьких Січей); Томаківська (80-ті роки XVI ст. — 1593 на острові
Томаківка на Дніпрі); Базавлуцька (1593—1638 на острові
Базавлук(Чортомлик) на Дніпрі); Микитинська (1639—1652 на
Микитиному Розі на березі Дніпра); Чортомлицька (1652—1709 на острові
Базавлук(Чортомлик) на Дніпрі); Кам'янська (1709—1711, 1730-1734 в
гирлі річки Кам'янки); Олешківська (1711—1728 в урочищі Олешки на
березі Дніпра); Нова Січ (1734—1775 на півострові, що омивався рікою
Підпільною). Також, після знищення російськими військами Запорозької
Січі частина козаків пішла за Дунай на територію Османської імперії, де
заснувала Задунайську Січ (1775—1828).
Питання №7. Чому День Українського козацтва святкується 14
жовтня?
- в цей день було засновано першу Запорозьку Січ
- в цей день святкувалось престольне свято січової церкви
- в цей день Богдан Хмельницький здобув одну із славетних перемог
над поляками
- в цей день було сформовано підрозділ українських січових стрільців
1(14) жовтня — православне свято Покрова Пресвятої Богородиці. В цей
день у січової церкві було престольне свято, оскільки її було освячено саме
на честь Покрова Пресвятої Богородиці. В цей же день, зазвичай, козаки
збирались на загальну раду. Цей день і став Днем Українського козацтва.
Питання №8. Хто на Січі мав найвищу владу?
- суддя
- гетьман
- кошовий отаман
- осавул
- загальна козацька рада
Найвищу владу на Січі мала загальна козацька рада. Загальні ради,
зазвичай, відбувались 1 січня, 1 жовтня — на свято Покрова Пресвятої
Богородиці, на другий чи третій день Великодня, а також, в будь-який
день на вимогу товариства. На радах вирішували найголовніші питання —
про війну та мир, про організацію походів, про покарання важливих
злочинців, про поділ земель та про вибори козацької старшини (керівний
склад козацького війська).
Питання №9. Символи влади у козаків називались клейнодами.
Одним з найвідоміших клейнодів є гетьманська булава. Однак
клейноди мав не лише гетьман, але й інші представники
козацької старшини. Один з козацьких клейнодів мав тваринну
деталь. Що це була за «деталь»?
- кінський хвіст
- собача голова
- вовчі ікла
- ведмежа шкура
Це був кінський хвіст. Його використовували для виготовлення бунчука.
Бунчук був символом влади гетьмана. Він представляв собою держак,
увінчаний кулею, з-під якої звисали косиці кінського волосся.
Питання №10. Які були козацькі правила стосовно віри?
- на Січ приймали людей різних вір, якщо вони зголошувались
безстрашно боротися з ворогом
- на Січ не приймали іновірців, лише християн різних конфесій, на
козацьких землях могли жити іновірці, якщо вони зголошувались
виконувати козацькі традиції - на Січ приймали лише православних, на козацьких землях могли
жити іновірці, якщо вони зголошувались виконувати козацькі традиції
- на Січ приймали лише православних і лише православні
могли жити на козацьких землях
На Січ приймали лише православних. Іновірці могли вступити на Січ лише
в тому випадку, якщо вони згоджувались прийняти православ'я. На
козацьких землях також могли жити лише православні. Якщо на початку
запорозької історії відношення до іновірців було більш поблажливим, то з
початку XVII століття козаки все більше виступають в якості ревних
захисників православної віри. У 1620 році гетьман Петро Сагайдачний з
усім запорозьким військом вступив до православного Київського братства,
а у 1632 році на загальній раді козаки вирішують остаточно усунути зі
свого середовища католиків. Відтоді на Січ приймали лише православних
християн. Положення про те, що в Україні не можуть проживати іновірці
було закріплено і в Конституції Пилипа Орлика.
Питання №11. Звичайними атрибутами козака, без яких його
важко уявити, були шаровари, шабля тощо. Одним із козацьких
атрибутів була носогрійка. Що це таке? - чарка горілки
- порохівниця
- люлька
- каша
- бандура
Носогрійками козаки називали коротенькі люльки. Крім носогрійок у
козаків були і великі люльки, які курило все товариство разом.
Питання №12. Які були козацькі правила стосовно мови?
- питання мови під час прийому на Січ не розглядалося
- вміння говорити українською мовою було бажаним, але не
обов'язковим
- іноземці, вступаючи на Січ, мали вивчити козацьку українську
мову і ця вимога була обов'язковою
Для вступу на Січ людина обов'язково мала знати козацьку українську
мову. Це стосувалось й іноземців - якщо вони її не знали, то мали
вивчити.
Питання №13. У козаків були суворі закони. Наприклад, за
велику або неодноразову крадіжку козака могли засудити до
шибениці. Однак, як повідомляють перекази, у засудженого до
шибениці була одна можливість врятуватися. За яких умов
засуджений міг зберегти своє життя?
- якщо він згодиться перепливти Дніпро поруч зі смертельно
небезпечними порогами - - якщо він згодиться постригтися в монахи - - - якщо якась дівчина згодиться одружитися з ним
- якщо він згодиться піти в Крим та визволити з татарської неволі
кількох бранців
Перекази повідомляють, що засуджений, за козацьким звичаєм, міг
зберегти життя, якщо якась дівчина згодиться одружитися з ним.
Питання №14. Козаки обороняли Україну від татарських
набігів. Щоб вчасно відреагувати на татарський напад вони
виставляли далеко в степу сторожі, які мали спостерігати за
татарами і якомога швидше попереджати військо про ворожі
загони. Як сторожовим козакам вдавалося обігнати татарів (у
яких були швидкі коні) і завчасно попередити товаришів про
татарський напад?
- у козаків були в степу пости, де були коні; козак, який мчав на коні
зі звісткою про напад, змінював на цих постах втомлених коней на
свіжих і тому швидше за татар встигав досягти козацького війська
- козаки використовували голубину пошту — лист прив'язували до
лапи спеціально натренованого голуба і він летів на Січ
- козаки використовували «світловий телеграф» — передавали
звістку за допомогою багаття
Козаки використовували для попередження «світловий телеграф» — біля
кожного з козацьких сторожових постів у степу зберігалися смоляні
бочки (ці сигнальні споруди називали «фігурами»). Коли козацька
сторожа помічала ворога, то підпалювала ці бочки. Вогонь та дим від цих
«фігур» помічали на сусідньому пості і підпалювали свої «фігури» і т.д. В
результаті, звістка про ворожий напад дуже швидко доходила до
козацького війська.
29.09.2021.
Питання №1. Слово «козак» прийшло в українську мову із іншої мови. Від якого слова воно походить?
- жити бідно
- мандрувати
- полювати
- грабувати
- воювати
Слово «козак» походить від давньотюркського слова «кьоз-», що означало мандрувати, ходити, бродити. До того як слово «козак» прийшло в українську мову, воно означало «вільна людина», «авантюрист», «шукач пригод», «вартовий», «розбійник», «найманий воїн». Цікавим є те, що назва народу «казахи» має ці ж витоки. В минулому існували версії, що слово походить від власного імені першого ватажка, якого звали Козак, від назви народу «хозари» («козари»), або від слова «коза».
Питання №2. Запорозькими козаками або запорожцями називали тих козаків, які жили за порогами. Що таке пороги?
- лісові смуги, що перетинали степ і заважали проходу війська
- система оборонних укріплень та фортець у степу, яка захищала від нападів татар
- смуга пагорбів, рівчаків і скель, що розділяли степ
- смуга скель, що пересікає русло ріки і заважає проходу суден
- болотиста місцевість поряд з річкою, непрохідна для війська
Порогами називається смуга скель, яка перетинає всю течію річки. Запорожці жили за дніпровими порогами. Дніпро перетинало 9 порогів — Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситецький, Вовнизький, Будильський, Лишній, Вільний. Після побудови на Дніпрі плотини ДніпроГЕСу всі пороги опинились під водою.
- князь Олег Віщий
- князь Ігор Старий
- князь Святослав Хоробрий
- князь Володимир Великий
- князь Ярослав Мудрий
Це був князь Святослав Хоробрий. Він з дитинства почав брати участь у військових походах і провів в них майже все життя, славився своєю відвагою. В побуті відзначався простотою. В похід не брав з собою возів, котлів, їв смажене м'ясо, спав не в шатрі, а просто неба, підклавши під голову кінське сідло. Його одяг відрізнявся від одягу інших воїнів лише чистотою. Залишились описи його зовнішності — князь не мав бороди, але мав довгі вуса, голова була поголена, однак з одного боку звисав жмут волосся (нагадує козацький оселедець). Повертаючись Дніпром із походу потрапив у засідку біля дніпрових порогів, де і загинув.
З Днем українського козацтва / zp-fakty.net.ua
Питання №4. Назва якого українського міста тісно пов'язана з однією із назв козаків?
- Черкаси
- Дніпропетровськ
- Пирятин
- Токмак Козятин
Українських козаків іноді називали «черкасами» (переважно — в офіційних документах Московської держави). За однією із версій, назва походить саме від міста Черкаси, яке було одним із центрів формування козаччини. Звідси пішла назва деяких населених пунктів, наприклад, на Харківщині — села Черкаська Лозова, Черкаські Тишки, Черкаський Бишкин, засновані козаками-черкасами.
Питання №5. Життя цього козака було визначним. Походив він з аристократичної родини, однак зв'язав своє життя з козаками. Очолюючи козацькі ватаги, постійно вів успішні війни з татарами та турками. В ході боротьби з ворогами у нього з'явилась ідея побудувати на дніпровському острові Хортиця фортецю, яка б стала козацьким осередком у боротьбі з татарами та турками. Новопобудована фортеця дуже заважала татарам і туркам, тож вони кілька разів намагались знищити її. Під час одного з походів потрапив у турецький полон. В Стамбулі йому запропонували перейти на турецьку службу, однак він відмовився. Як передають перекази, сам турецький султан умовляв його прийняти іслам та служити туркам, обіцяючи за це велику винагороду і, навіть, віддати султанську дочку йому у дружини. Та він у відповідь висміяв цю пропозицію. Тоді його засудили до жорстокої кари — підвісили за ребра на залізний гак, де він мав помирати в страшних муках. Однак він весь час лаяв турків та їхню віру поки один із турків, не витримавши, не застрелив його з лука. Його героїчне життя та загибель оспівана в козацьких думах. Хто це?
- козак Байда
- козак Мамай
- козак Харко
- козак Дорош
- козак Іван Сірко
Цим воїном був князь Дмитро Вишневецький, або козак Байда. Саме його вважають засновником першої Запорозької Січі.
Питання №6. Де знаходилась Запорозька Січ?
- на острові Хортиця
- на річці Дніпро
- на острові Томаківка
- на річці Дніпро
- на острові Базавлук(Чортомлик), де в Дніпро впадають три річки — Чортомлик, Підпільна, Скарбна
- на Микитиному Розі на березі Дніпра
- на річці Кам'янка
- в урочищі Олешки на березі Дніпра
- на річці Підпільна
- інше
Запорозькі Січі були створені в усіх цих місцях. Всього існувало 7 (або 8) Запорозьких Січей: Хортицька (1555—1557, заснована князем Вишневецьким на острові Хортиця на Дніпрі, іноді її не відносять до числа Запорозьких Січей); Томаківська (80-ті роки XVI ст. — 1593 на острові Томаківка на Дніпрі); Базавлуцька (1593—1638 на острові Базавлук(Чортомлик) на Дніпрі); Микитинська (1639—1652 на Микитиному Розі на березі Дніпра); Чортомлицька (1652—1709 на острові Базавлук(Чортомлик) на Дніпрі); Кам'янська (1709—1711, 1730-1734 в гирлі річки Кам'янки); Олешківська (1711—1728 в урочищі Олешки на березі Дніпра); Нова Січ (1734—1775 на півострові, що омивався рікою Підпільною). Також, після знищення російськими військами Запорозької Січі частина козаків пішла за Дунай на територію Османської імперії, де заснувала Задунайську Січ (1775—1828).
Питання №7. Чому День Українського козацтва святкується 14 жовтня?
- в цей день було засновано першу Запорозьку Січ
- в цей день святкувалось престольне свято січової церкви
- в цей день Богдан Хмельницький здобув одну із славетних перемог над поляками
- в цей день було сформовано підрозділ українських січових стрільців
1(14) жовтня — православне свято Покрова Пресвятої Богородиці. В цей день у січової церкві було престольне свято, оскільки її було освячено саме на честь Покрова Пресвятої Богородиці. В цей же день, зазвичай, козаки збирались на загальну раду. Цей день і став Днем Українського козацтва.
Питання №8. Хто на Січі мав найвищу владу?
- суддя
- гетьман
- кошовий отаман
- осавул
- загальна козацька рада
Найвищу владу на Січі мала загальна козацька рада. Загальні ради, зазвичай, відбувались 1 січня, 1 жовтня — на свято Покрова Пресвятої Богородиці, на другий чи третій день Великодня, а також, в будь-який день на вимогу товариства. На радах вирішували найголовніші питання — про війну та мир, про організацію походів, про покарання важливих злочинців, про поділ земель та про вибори козацької старшини (керівний склад козацького війська).
Питання №9. Символи влади у козаків називались клейнодами. Одним з найвідоміших клейнодів є гетьманська булава. Однак клейноди мав не лише гетьман, але й інші представники козацької старшини. Один з козацьких клейнодів мав тваринну деталь. Що це була за «деталь»?
- кінський хвіст
- собача голова
- вовчі ікла
- ведмежа шкура
Це був кінський хвіст. Його використовували для виготовлення бунчука. Бунчук був символом влади гетьмана. Він представляв собою держак, увінчаний кулею, з-під якої звисали косиці кінського волосся.
Питання №10. Які були козацькі правила стосовно віри?
- на Січ приймали людей різних вір, якщо вони зголошувались безстрашно боротися з ворогом
- на Січ не приймали іновірців, лише християн різних конфесій, на козацьких землях могли жити іновірці, якщо вони зголошувались виконувати козацькі традиції - на Січ приймали лише православних, на козацьких землях могли жити іновірці, якщо вони зголошувались виконувати козацькі традиції
- на Січ приймали лише православних і лише православні могли жити на козацьких землях
На Січ приймали лише православних. Іновірці могли вступити на Січ лише в тому випадку, якщо вони згоджувались прийняти православ'я. На козацьких землях також могли жити лише православні. Якщо на початку запорозької історії відношення до іновірців було більш поблажливим, то з початку XVII століття козаки все більше виступають в якості ревних захисників православної віри. У 1620 році гетьман Петро Сагайдачний з усім запорозьким військом вступив до православного Київського братства, а у 1632 році на загальній раді козаки вирішують остаточно усунути зі свого середовища католиків. Відтоді на Січ приймали лише православних християн. Положення про те, що в Україні не можуть проживати іновірці було закріплено і в Конституції Пилипа Орлика.
Питання №11. Звичайними атрибутами козака, без яких його важко уявити, були шаровари, шабля тощо. Одним із козацьких атрибутів була носогрійка. Що це таке? - чарка горілки
- порохівниця
- люлька
- каша
- бандура
Носогрійками козаки називали коротенькі люльки. Крім носогрійок у козаків були і великі люльки, які курило все товариство разом.
Питання №12. Які були козацькі правила стосовно мови?
- питання мови під час прийому на Січ не розглядалося
- вміння говорити українською мовою було бажаним, але не обов'язковим
- іноземці, вступаючи на Січ, мали вивчити козацьку українську мову і ця вимога була обов'язковою
Для вступу на Січ людина обов'язково мала знати козацьку українську мову. Це стосувалось й іноземців - якщо вони її не знали, то мали вивчити.
Питання №13. У козаків були суворі закони. Наприклад, за велику або неодноразову крадіжку козака могли засудити до шибениці. Однак, як повідомляють перекази, у засудженого до шибениці була одна можливість врятуватися. За яких умов засуджений міг зберегти своє життя?
- якщо він згодиться перепливти Дніпро поруч зі смертельно небезпечними порогами - - якщо він згодиться постригтися в монахи - - - якщо якась дівчина згодиться одружитися з ним
- якщо він згодиться піти в Крим та визволити з татарської неволі кількох бранців
Перекази повідомляють, що засуджений, за козацьким звичаєм, міг зберегти життя, якщо якась дівчина згодиться одружитися з ним.
Питання №14. Козаки обороняли Україну від татарських набігів. Щоб вчасно відреагувати на татарський напад вони виставляли далеко в степу сторожі, які мали спостерігати за татарами і якомога швидше попереджати військо про ворожі загони. Як сторожовим козакам вдавалося обігнати татарів (у яких були швидкі коні) і завчасно попередити товаришів про татарський напад?
- у козаків були в степу пости, де були коні; козак, який мчав на коні зі звісткою про напад, змінював на цих постах втомлених коней на свіжих і тому швидше за татар встигав досягти козацького війська
- козаки використовували голубину пошту — лист прив'язували до лапи спеціально натренованого голуба і він летів на Січ
- козаки використовували «світловий телеграф» — передавали звістку за допомогою багаття
Козаки використовували для попередження «світловий телеграф» — біля кожного з козацьких сторожових постів у степу зберігалися смоляні бочки (ці сигнальні споруди називали «фігурами»). Коли козацька сторожа помічала ворога, то підпалювала ці бочки. Вогонь та дим від цих «фігур» помічали на сусідньому пості і підпалювали свої «фігури» і т.д. В результаті, звістка про ворожий напад дуже швидко доходила до козацького війська.
29.09.2021.
ННАЦІОНАЛЬНИЙ УРОК ПАМ’ЯТІ 2021
80-ТІ РОКОВИНИ ТРАГЕДІЇ БАБИНОГО ЯРУ
Столичний статус надав Києву потужний поштовх для розвику. Населення міста швидко збільшувалося та перевищило 900 тисяч. Понад чверть мешканців становили євреї. Вони відігравали важливу роль в житті міста, адже серед них була значна кількість лікарів, вчителів, діячів культури, інженерів та інших представників інтелігенції.
Частина 2. 22 червня 1941 року нацистська Німеччина напала на СРСР. Війна розпочалася зовсім не так, як уявляло собі радянське керівництво. Ворожі армії швидко рухалися вглиб країни, а Червона армія зазнавала однієї тяжкої поразки за іншою. Вже 19 вересня німецькі війська увійшли до Києва. Після мобілізації до Червоної армії та евакуації, в місті залишалося близько 400 тисяч мешканців. Нацисти одразу
встановили жорстокий окупаційний режим. Ставлення до містян визначала нацистська ідеологія. Так, українців окупанти вважали людьми другого сорту, а євреїв та ромів взагалі позбавили будь-яких прав. Репресії на антисемітському ґрунті розпочалися вже 19 вересня, коли було вирішено залучати євреїв до примусових робіт, пов’язаних із розчищенням та розмінуванням міста. В районі сучасного стадіону «Старт» нацисти створили фільтраційний табір військовополонених. Там есесівці почали шукати політпрацівників Червоної армії («комісарів») та євреїв. Документи свідчать, що 27 вересня саме «комісари» опинилися серед перших, кого нацисти розстріляли на околиці Києва, в районі Бабиного Яру. Були серед цих жертв і євреї. З того ж дня у Бабиному Яру почали страчувати євреїв, яких військові патрулі затримували у місті. І це був лише початок.
Опівдні 24 вересня на Хрещатику пролунав потужний вибух. За ним відбувалися нові й нові. За ним відбувалися нові й нові. Швидко розпочалася пожежа, що охопила майже весь центр Києва. Загалом тоді загинули до 300 німців. Точна кількість жертв серед киян досі залишається невідомою, та оцінюється від декількох сотень до понад тисячі. Вибухи стали наслідком сталінської доктрини «випаленої землі». Згідно з нею, перед відступом із Києва радянські сапери замінували важливі об’єкти міста та найкращі житлові будівлі. Багато з них німці встигли розмінувати, однак вони дізналися далеко не про всі «пекельні машини».
Пожежа тривала декілька днів. Провину за цю диверсію окупаційна влада поклала на євреїв та вирішила всіх їх стртити. 28 вересня по місту були розклеєні оголошення. Вони містили наказ євреям зібратися наступного дня о 8 годині ранку неподалік Бабиного Яру. З собою треба було взяти документи, гроші, цінні речі, теплий одяг. Водночас поширилася чутка, що євреїв збирали для переселення.
29 вересня о 4 годині ранку солдати німецької військової поліції почали оточувати вулиці, якими мали йти їхні жертви, а також сам Бабин Яр. Євреїв, які не хотіли залишати свої домівки, нацисти виводили силоміць, а іноді вбивали просто на місці.
Окупанти очікували, що збереться не більше 6 тисяч євреїв. Однак до призначеного місця прийшли десятки тисяч людей. У приречених відбирали теплий одяг, коштовності й документи. У цей момент багато хто усвідомлював, що на них чекає. Дорослі кричали або впадали в мовчазний ступор, деякі починали думати про втечу, але не наважувалися залишити своїх родичів.
Нацисти організували справжній конвеєр смерті. Були чітко розподілені завдання: хто реєструє жертв, хто супроводжує їх до місця страти, хто стріляє, хто споряджає зброю. Євреїв заганяли до Бабиного Яру групами. Безпосередньо
перед розстрілом їх примушували зняти взуття і верхній одяг або ж і повністю роздягнутися. Тих, хто робив це повільно, били. Постріли лунали весь день. Було вбито майже 22 тисячі осіб. Наступного дня страти продовжилися. Згідно з німецькими даними, загалом тоді загинули 33 771 єврей – серед них жінки, діти, люди похилого віку. Ввечері 30 вересня сапери підірвали краї Яру, щоб засипати тіла. Трохи пізніше радянських військовополонених примусили вирівняти поверхню місця
поховання.
Дивом уникла загибелі артистка театру ляльок Діна Пронічева. Вона встигла впасти до Яру перш ніж в неї влучила куля, а вночі змогла звідти вибратися. Після війни Діна давала свідчення про злочини нацистів і зокрема розповіла таке: Протягом цього дня я бачила страшні картини: люди на моїх очах божеволіли, робилися сивими, навколо були несамовиті крики й стогони, цілий день стріляли з кулеметів. Я бачила, коли німці відбирали у матерів дітей і кидали їх з обриву вниз до яру.
Євреї, що 29 вересня наважилися не піти до визначеного окупантами місця збору, вимушені були переховуватися. Не буде перебільшенням стверджувати, що нацисти влаштували справжнє полювання за ними. Деякі кияни допомагали втікачам, ризикуючи власним життям. Але були й такі, що викривали євреїв і передавали до рук німців. Затриманих безжально розстрілювали, або вбивали вихлопними газами в
автомобілі-душогубці.
Загалом за весь період окупації нацисти стратили в Києві щонайменше 40 тисяч євреїв. Та це були далеко не всі жертви. Імовірно, вже в перші дні окупації було розстріляно три табори ромів. Окрім того, невідому кількість ромів стратили наприкінці 1941 – на початку 1942 років. Знищенню підлягали також люди з розумовою інвалідністю. Так, 18 жовтня 1941 року поблизу Бабиного Яру були розстріляні 308 пацієнтів-євреїв Павлівської психіатричної лікарні.
Поширеною практикою окупантів стала страта заручників у якості помсти та залякування після акцій саботажу чи диверсій. Наприклад, 29 листопада 1941 року комендант Києва оголосив про розстріл 400 осіб на знак покарання за пошкодження комунікацій. Нацисти також жорстоко розправлялися як із радянськими підпільниками, так і з українськими націоналістами.
На території Києва діяло декілька таборів, де утримували військовополонених, підпільників, затриманих євреїв і людей, звинувачених у різних злочинах та порушеннях окупаційного режиму.
Загалом у 1941–43 роках у Києві від рук нацистів загинуло до 100 тисяч мешканців міста та військовополонених.
Частина 3 У повоєнний час сталінський режим намагався не згадувати про численні жертви серед цивільного населення на
окупованих територіях.
Крім того, в другій половині 1940-х і в сталінський режим вдався до неприхованої політики антисемітизму. Відкрито говорити про єврейські жертви Бабиного Яру стало неможливо. Замісць цього вживали словосполучення «радянські громадяни». Про будівництво меморіалу або хоча би пам’ятного знаку на честь загиблих також не могло бути й мови.
Тому не дивно, що у 1950 році влада вирішила замити Бабин
Яр виробничими відходами цегельних підприємств. Чиновники
планували зрівняти Яр з поверхнею землі, створити там
великий парк відпочинку та прокласти нові вулиці, аби
покращити транспортне сполучення між різними районами
Києва. І все це – на людських кістках.
Більше десяти років Яр заповнювали сумішшю води та ґрунту. Та в березні 1961 року сталася Куренівська трагедія – прорив захисних дамб, що призвів до численних людських жертв. В 1962 року ліквідували Єврейське та Караїмське кладовища, які прилягали до території Яру. На їхньому місці звели спортивний комплекс «Авангард», а згодом – і телевізійний центр «Олівець».
Та все ж часи змінювалися. В середині 1960-х під тиском громадськості (в Бабиному Яру періодично відбувалися масові мітинги, в яких брали участь і видатні діячі культури – Іван Дзюба, Віктор Некрасов) влада нарешті вирішила встановити пам’ятник загиблим. Його створення розтяглося на ціле десятиріччя та зазнало значного впливу комуністичної ідеології.
Нарешті, в 1976 році меморіал відкрили. Причому зробили це в липні, аби подія не збіглася в часі з роковинами масових страт євреїв 29-30 вересня. На пам’ятній дошці пам’ятника не було й згадки про єврейські жертви. Натомість там зазначили: «Радянським громадянам і військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської Армії, розстріляним німецькими фашистами в Бабиному Яру».
Після здобуття Україною незалежності розпочався новий період у меморіалізації Бабиного Яру. Він вже не мав ідеологічних нашарувань, але проходив дещо хаотично. На сучасному етапі значну діяльність зі збереження пам’яті про жертв нацистської окупації розгорнув Меморіальний Центр Голокосту «Бабин Яр». Він займається створенням першого на теренах Східної Європи сучасного музею Голокосту, організовує масштабну наукову та освітню діяльність.
На території Бабиного Яру загальною площею 152 гектари заплановано створити низку музеїв. Вони будуть присвячені трагедії 1941-1943 років, Голокосту в Україні та Східній Європі, Куренівській трагедії 1961 року, історії забуття Бабиного Яру в період СРСР. Також територія міститиме простір для молитви для представників різних релігій та нерелігійний простір для вшанування пам’яті загиблих, науковий та освітній центри, медіатеку, бібліотеку, архів, освітні та ігрові майданчики для дітей.
Однією з провідних ініціатив Меморіального Центру Голокосту «Бабин Яр» є проект
«Червона точка пам’яті». Його мета – залучити учнів українських шкіл і всіх
небайдужих громадян до вивчення історії Голокосту та Другої
світової війни.
1.09.2021.Привітання див. стор."Наша перша група"
Тема: « 30 років незалежності України.
Основний закон України.»
Девіз: «Ми серцем єдині Ми - Україна! В єднанні
наша сила."
Епіграф до уроку:
Усе моє, все
зветься Україна
Буває, часом
сліпну від краси.
Спинюсь, не
тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це
небо, ці ліси,
усе так гарно,
чисто, незрадливо,
усе як є –
дорога, явори,
усе моє, все
зветься – Україна.
Така краса,
висока і нетлінна,
що хоч спинись і
з Богом говори
(Ліна Костенко)
Столичний статус надав Києву потужний поштовх для розвику. Населення міста швидко збільшувалося та перевищило 900 тисяч. Понад чверть мешканців становили євреї. Вони відігравали важливу роль в житті міста, адже серед них була значна кількість лікарів, вчителів, діячів культури, інженерів та інших представників інтелігенції.
Частина 2. 22 червня 1941 року нацистська Німеччина напала на СРСР. Війна розпочалася зовсім не так, як уявляло собі радянське керівництво. Ворожі армії швидко рухалися вглиб країни, а Червона армія зазнавала однієї тяжкої поразки за іншою. Вже 19 вересня німецькі війська увійшли до Києва. Після мобілізації до Червоної армії та евакуації, в місті залишалося близько 400 тисяч мешканців. Нацисти одразу
встановили жорстокий окупаційний режим. Ставлення до містян визначала нацистська ідеологія. Так, українців окупанти вважали людьми другого сорту, а євреїв та ромів взагалі позбавили будь-яких прав. Репресії на антисемітському ґрунті розпочалися вже 19 вересня, коли було вирішено залучати євреїв до примусових робіт, пов’язаних із розчищенням та розмінуванням міста. В районі сучасного стадіону «Старт» нацисти створили фільтраційний табір військовополонених. Там есесівці почали шукати політпрацівників Червоної армії («комісарів») та євреїв. Документи свідчать, що 27 вересня саме «комісари» опинилися серед перших, кого нацисти розстріляли на околиці Києва, в районі Бабиного Яру. Були серед цих жертв і євреї. З того ж дня у Бабиному Яру почали страчувати євреїв, яких військові патрулі затримували у місті. І це був лише початок.
Опівдні 24 вересня на Хрещатику пролунав потужний вибух. За ним відбувалися нові й нові. За ним відбувалися нові й нові. Швидко розпочалася пожежа, що охопила майже весь центр Києва. Загалом тоді загинули до 300 німців. Точна кількість жертв серед киян досі залишається невідомою, та оцінюється від декількох сотень до понад тисячі. Вибухи стали наслідком сталінської доктрини «випаленої землі». Згідно з нею, перед відступом із Києва радянські сапери замінували важливі об’єкти міста та найкращі житлові будівлі. Багато з них німці встигли розмінувати, однак вони дізналися далеко не про всі «пекельні машини».
Пожежа тривала декілька днів. Провину за цю диверсію окупаційна влада поклала на євреїв та вирішила всіх їх стртити. 28 вересня по місту були розклеєні оголошення. Вони містили наказ євреям зібратися наступного дня о 8 годині ранку неподалік Бабиного Яру. З собою треба було взяти документи, гроші, цінні речі, теплий одяг. Водночас поширилася чутка, що євреїв збирали для переселення.
29 вересня о 4 годині ранку солдати німецької військової поліції почали оточувати вулиці, якими мали йти їхні жертви, а також сам Бабин Яр. Євреїв, які не хотіли залишати свої домівки, нацисти виводили силоміць, а іноді вбивали просто на місці.
Окупанти очікували, що збереться не більше 6 тисяч євреїв. Однак до призначеного місця прийшли десятки тисяч людей. У приречених відбирали теплий одяг, коштовності й документи. У цей момент багато хто усвідомлював, що на них чекає. Дорослі кричали або впадали в мовчазний ступор, деякі починали думати про втечу, але не наважувалися залишити своїх родичів.
Нацисти організували справжній конвеєр смерті. Були чітко розподілені завдання: хто реєструє жертв, хто супроводжує їх до місця страти, хто стріляє, хто споряджає зброю. Євреїв заганяли до Бабиного Яру групами. Безпосередньо
перед розстрілом їх примушували зняти взуття і верхній одяг або ж і повністю роздягнутися. Тих, хто робив це повільно, били. Постріли лунали весь день. Було вбито майже 22 тисячі осіб. Наступного дня страти продовжилися. Згідно з німецькими даними, загалом тоді загинули 33 771 єврей – серед них жінки, діти, люди похилого віку. Ввечері 30 вересня сапери підірвали краї Яру, щоб засипати тіла. Трохи пізніше радянських військовополонених примусили вирівняти поверхню місця
поховання.
Дивом уникла загибелі артистка театру ляльок Діна Пронічева. Вона встигла впасти до Яру перш ніж в неї влучила куля, а вночі змогла звідти вибратися. Після війни Діна давала свідчення про злочини нацистів і зокрема розповіла таке: Протягом цього дня я бачила страшні картини: люди на моїх очах божеволіли, робилися сивими, навколо були несамовиті крики й стогони, цілий день стріляли з кулеметів. Я бачила, коли німці відбирали у матерів дітей і кидали їх з обриву вниз до яру.
Євреї, що 29 вересня наважилися не піти до визначеного окупантами місця збору, вимушені були переховуватися. Не буде перебільшенням стверджувати, що нацисти влаштували справжнє полювання за ними. Деякі кияни допомагали втікачам, ризикуючи власним життям. Але були й такі, що викривали євреїв і передавали до рук німців. Затриманих безжально розстрілювали, або вбивали вихлопними газами в
автомобілі-душогубці.
Загалом за весь період окупації нацисти стратили в Києві щонайменше 40 тисяч євреїв. Та це були далеко не всі жертви. Імовірно, вже в перші дні окупації було розстріляно три табори ромів. Окрім того, невідому кількість ромів стратили наприкінці 1941 – на початку 1942 років. Знищенню підлягали також люди з розумовою інвалідністю. Так, 18 жовтня 1941 року поблизу Бабиного Яру були розстріляні 308 пацієнтів-євреїв Павлівської психіатричної лікарні.
Поширеною практикою окупантів стала страта заручників у якості помсти та залякування після акцій саботажу чи диверсій. Наприклад, 29 листопада 1941 року комендант Києва оголосив про розстріл 400 осіб на знак покарання за пошкодження комунікацій. Нацисти також жорстоко розправлялися як із радянськими підпільниками, так і з українськими націоналістами.
На території Києва діяло декілька таборів, де утримували військовополонених, підпільників, затриманих євреїв і людей, звинувачених у різних злочинах та порушеннях окупаційного режиму.
Загалом у 1941–43 роках у Києві від рук нацистів загинуло до 100 тисяч мешканців міста та військовополонених.
Частина 3 У повоєнний час сталінський режим намагався не згадувати про численні жертви серед цивільного населення на
окупованих територіях.
Крім того, в другій половині 1940-х і в сталінський режим вдався до неприхованої політики антисемітизму. Відкрито говорити про єврейські жертви Бабиного Яру стало неможливо. Замісць цього вживали словосполучення «радянські громадяни». Про будівництво меморіалу або хоча би пам’ятного знаку на честь загиблих також не могло бути й мови.
Тому не дивно, що у 1950 році влада вирішила замити Бабин
Яр виробничими відходами цегельних підприємств. Чиновники
планували зрівняти Яр з поверхнею землі, створити там
великий парк відпочинку та прокласти нові вулиці, аби
покращити транспортне сполучення між різними районами
Києва. І все це – на людських кістках.
Більше десяти років Яр заповнювали сумішшю води та ґрунту. Та в березні 1961 року сталася Куренівська трагедія – прорив захисних дамб, що призвів до численних людських жертв. В 1962 року ліквідували Єврейське та Караїмське кладовища, які прилягали до території Яру. На їхньому місці звели спортивний комплекс «Авангард», а згодом – і телевізійний центр «Олівець».
Та все ж часи змінювалися. В середині 1960-х під тиском громадськості (в Бабиному Яру періодично відбувалися масові мітинги, в яких брали участь і видатні діячі культури – Іван Дзюба, Віктор Некрасов) влада нарешті вирішила встановити пам’ятник загиблим. Його створення розтяглося на ціле десятиріччя та зазнало значного впливу комуністичної ідеології.
Нарешті, в 1976 році меморіал відкрили. Причому зробили це в липні, аби подія не збіглася в часі з роковинами масових страт євреїв 29-30 вересня. На пам’ятній дошці пам’ятника не було й згадки про єврейські жертви. Натомість там зазначили: «Радянським громадянам і військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської Армії, розстріляним німецькими фашистами в Бабиному Яру».
Після здобуття Україною незалежності розпочався новий період у меморіалізації Бабиного Яру. Він вже не мав ідеологічних нашарувань, але проходив дещо хаотично. На сучасному етапі значну діяльність зі збереження пам’яті про жертв нацистської окупації розгорнув Меморіальний Центр Голокосту «Бабин Яр». Він займається створенням першого на теренах Східної Європи сучасного музею Голокосту, організовує масштабну наукову та освітню діяльність.
На території Бабиного Яру загальною площею 152 гектари заплановано створити низку музеїв. Вони будуть присвячені трагедії 1941-1943 років, Голокосту в Україні та Східній Європі, Куренівській трагедії 1961 року, історії забуття Бабиного Яру в період СРСР. Також територія міститиме простір для молитви для представників різних релігій та нерелігійний простір для вшанування пам’яті загиблих, науковий та освітній центри, медіатеку, бібліотеку, архів, освітні та ігрові майданчики для дітей.
Однією з провідних ініціатив Меморіального Центру Голокосту «Бабин Яр» є проект
«Червона точка пам’яті». Його мета – залучити учнів українських шкіл і всіх
небайдужих громадян до вивчення історії Голокосту та Другої
світової війни.
1.09.2021.Привітання див. стор."Наша перша група"
Тема: « 30 років незалежності України.
Основний закон України.»
Девіз: «Ми серцем єдині Ми - Україна! В єднанні
наша сила."
Епіграф до уроку:
Усе моє, все
зветься Україна
Буває, часом
сліпну від краси.
Спинюсь, не
тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це
небо, ці ліси,
усе так гарно,
чисто, незрадливо,
усе як є –
дорога, явори,
усе моє, все
зветься – Україна.
Така краса,
висока і нетлінна,
що хоч спинись і
з Богом говори
(Ліна Костенко)
Відео
Український народ святкує 30-ту річницю незалежності України.
Як довго українці йшли до цього
Тернистий шлях спіткав патріотичні почуття,
А серце стукало тривогу за тих,
Хто віддавав своє життя
За незалежність і за перемогу,
І за можливість вільно думати щодня
Щоб українці були впевнені у тому,
Що їх держава - це броня!
Яку пробити і зламати неможливо,
І думка кожного- важлива,
Бо Україна
- справжнє диво!
Український народ святкує 30-ту річницю незалежності України.
Як довго українці йшли до цього
Тернистий шлях спіткав патріотичні почуття,
А серце стукало тривогу за тих,
Хто віддавав своє життя
За незалежність і за перемогу,
І за можливість вільно думати щодня
Щоб українці були впевнені у тому,
Що їх держава - це броня!
Яку пробити і зламати неможливо,
І думка кожного- важлива,
Бо Україна
- справжнє диво!
Основний Закон України | 30 років - 30 уроків
2020 -2021 навчальний рік.
10.03.2021 Шевченськівська ярмарка.
Вікторина Тарас Шевченко. 60 запитань
1. В Шевченка було
братів і сестер: 4.
2. Шевченко пішов на
службу до пана Енгельгардта у віці: 14.
3. Першу кохану дівчину
Шевченка звали: Оксана.
4. Шевченко був
кріпаком: 25 років.
5. Вчив Шевченка малюванню
художник: Ширяєв.
6. Чий портрет допоміг
викупити Шевченка з кріпацтва: Жуковського.
7. За скільки продали
портрет, гроші з продажу якого пішли на викуп Шевченка з кріпацтва: 2500 рублів.
8. Тарас Шевченко вчився
в: Академії мистецтв.
9. Скільки Шевченко
створив художніх робіт: 1300.
10. Скільки втрачено
Шевченкових творів: 800.
11. Перший Шевченків
«Кобзар» вийшов: у 1840 році.
12. Який цар відправив
Шевченка в солдати: Микола І.
13. Кому продав Т.
Шевченко свою картину «Катерина»?: Григорію Тарновському.
14. Скільки у світі
відомо пам’ятників Шевченку: близько
1200.
15. Яка жінка щоденно
приходила на могилу Шевченка: Лукерія Яковлева-Полусмак.
16. На скільки мов перекладений «Кобзар»: більше
100.
17.Скільки примірників
має «Кобзар»: 8 млн.
18. Назва малярського твору Т. Шевченка,
поданого в Академії мистецтв для отримання звання художника? «Хлопчик із собачкою».
19. Шевченко народився
в: Моринцях.
20. Шевчекно прожив: 47 років.
21. Крім «Кобзаря»,
Шевченко видав: Буквар.
22. Хто з близьких приятелів Т.Шевченка є
автором широковідомого романсу «Очи черные»? Євген
Гребінка.
23.
Скільки іменем Шевченка названо в
Україні географічних пунктів: 164.
24. Іменем Шевченка
названа гора на Кавказі.
25. На якій планеті є
кратер на честь Шевченка: на Меркурії.
26.
Скільки Перший «Кобзар» містив творів 8 творів.
26.Шевченко маленьким
ходив шукати: залізні стовпи.
27. Шевченко помер в: Петербурзі.
28. Найменша книга
«Кобзар»: 0,5 кв.мм (Створив
Сядристий).
29. У
церковно-приходській школі Шевченко вчився: 3 роки.
30. Шевченко відбував
покарання в: Оренбурзі.
31. Яку мову не знав
Шевченко: італійську.
32. Хто хрещений батько Тараса Шевченко: хрещений батько Григорій Дяденко.
33. Шевченко похований
на: Чернечій горі.
34. Найбільший портрет Шевченка
знаходиться в: Харкові.
35. На грошах якої країни, окрім українських, є портрет
Шевченка? Придністров’ї.
36. Де найдовше прожив
Шевченко: в Росії.
37. Круглим сиротою Шевченко став у: 12 років.
38. Найбільший поетичний
твір Шевченка: Гайдамаки.
39. Скільки країн мають
пам’ятники Шевченку: 35.
40. В якому місті є
музей книги «Кобзар»: Черкаси.
41. Улюблений напій
Шевченка: чай.
42. Яка поема Шевченка починається
словами:
Запалили у сусіда
Нову добру хату
Злі сусіди; нагрілися
Й полягали спати?
Єретик
43. Бронзовий пам’ятник
Шевченку на Тарасовій горі поставили в: 1939
р.
44. Матір Шевченка
звали: Катерина.
45. Улюблена їжа
Шевченка: борщ.
46. Яка поема має таки
строки :
«Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями ,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами»? Катерина.
47. Перший пам’ятник
Шевченку встановлено в: Форті-Олександрівському.
48. Перший пам’ятник в
Україні Шевченку: Харків.
49. Яке місто до 1991
року звалося Шевченко? Актау.
50. Яке море міг бачити
Шевченко: Каспійське.
51. Хто з художників
зустрів юного Шевченка в Літньому саду?
Сошенко.
52. Який композитор
написав близько ста мелодій на слова Шевченка? Лисенко.
53. Хто з поетів сказав
про Шевченка: «Він був селянський син і став володарем у царстві духа»? Іван Франко.
54. Назвіть перший твір
Шевченка на історичну тематику. Іван
Підкова.
55. Кому присвячена
поема «Катерина»? Жуковському.
56. Зі слів «Реве та
стогне Дніпр широкий…» розпочинається:
Причинна.
57. Псевдонім Шевченка:
Дармограй.
58. Назва твору: «Поклала мати коло хати
Маленьких діточок
своїх;
Сама заснула коло
їх.
Затихло все, тільки
дівчата
Та соловейко не затих». «Садок вишневий коло хати…».
59. Т.Шевченко народився 9 березня 1814.
60. О котрій годині зупинилося серце
поета? 10 березня 1861 о 5.30.
Заповіт Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
22.01.2021.
Я співаю про тебе, прекрасна країно,
Де хлібами духмяними вкриті поля,
І про шлях твій до волі, моя Україно,
Незалежна та славна слов'янська земля!
Сьогодні, 22 січня, в день проголошення в 1919 році акту Злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки, відзначається День Соборності України.
Офіційно свято було встановлено в 1999 році указом Леоніда Кучми. 22 січня також є датою інших пам'ятних подій української історії. У 1918 році в цей день була оголошена незалежність Української Народної Республіки. А роком пізніше в цей же день відбулося об'єднання УНР і ЗУНР. У 1990 це свято відзначили акцією "живий ланцюг" - мільйони людей від Києва до Львова взялися за руки, відзначаючи День Соборності.
1декабря - Всемирный день борьбы со СПИДом
2020 -2021 навчальний рік.
10.03.2021 Шевченськівська ярмарка.
Вікторина Тарас Шевченко. 60 запитань
1. В Шевченка було
братів і сестер: 4.
2. Шевченко пішов на
службу до пана Енгельгардта у віці: 14.
3. Першу кохану дівчину
Шевченка звали: Оксана.
4. Шевченко був
кріпаком: 25 років.
5. Вчив Шевченка малюванню
художник: Ширяєв.
6. Чий портрет допоміг
викупити Шевченка з кріпацтва: Жуковського.
7. За скільки продали
портрет, гроші з продажу якого пішли на викуп Шевченка з кріпацтва: 2500 рублів.
8. Тарас Шевченко вчився
в: Академії мистецтв.
9. Скільки Шевченко
створив художніх робіт: 1300.
10. Скільки втрачено
Шевченкових творів: 800.
11. Перший Шевченків
«Кобзар» вийшов: у 1840 році.
12. Який цар відправив
Шевченка в солдати: Микола І.
13. Кому продав Т.
Шевченко свою картину «Катерина»?: Григорію Тарновському.
14. Скільки у світі
відомо пам’ятників Шевченку: близько
1200.
15. Яка жінка щоденно
приходила на могилу Шевченка: Лукерія Яковлева-Полусмак.
16. На скільки мов перекладений «Кобзар»: більше
100.
17.Скільки примірників
має «Кобзар»: 8 млн.
18. Назва малярського твору Т. Шевченка,
поданого в Академії мистецтв для отримання звання художника? «Хлопчик із собачкою».
19. Шевченко народився
в: Моринцях.
20. Шевчекно прожив: 47 років.
21. Крім «Кобзаря»,
Шевченко видав: Буквар.
22. Хто з близьких приятелів Т.Шевченка є
автором широковідомого романсу «Очи черные»? Євген
Гребінка.
23.
Скільки іменем Шевченка названо в
Україні географічних пунктів: 164.
24. Іменем Шевченка
названа гора на Кавказі.
25. На якій планеті є
кратер на честь Шевченка: на Меркурії.
26.
Скільки Перший «Кобзар» містив творів 8 творів.
26.Шевченко маленьким
ходив шукати: залізні стовпи.
27. Шевченко помер в: Петербурзі.
28. Найменша книга
«Кобзар»: 0,5 кв.мм (Створив
Сядристий).
29. У
церковно-приходській школі Шевченко вчився: 3 роки.
30. Шевченко відбував
покарання в: Оренбурзі.
31. Яку мову не знав
Шевченко: італійську.
32. Хто хрещений батько Тараса Шевченко: хрещений батько Григорій Дяденко.
33. Шевченко похований
на: Чернечій горі.
34. Найбільший портрет Шевченка
знаходиться в: Харкові.
35. На грошах якої країни, окрім українських, є портрет
Шевченка? Придністров’ї.
36. Де найдовше прожив
Шевченко: в Росії.
37. Круглим сиротою Шевченко став у: 12 років.
38. Найбільший поетичний
твір Шевченка: Гайдамаки.
39. Скільки країн мають
пам’ятники Шевченку: 35.
40. В якому місті є
музей книги «Кобзар»: Черкаси.
41. Улюблений напій
Шевченка: чай.
42. Яка поема Шевченка починається
словами:
Запалили у сусіда
Нову добру хату
Злі сусіди; нагрілися
Й полягали спати?
Єретик
43. Бронзовий пам’ятник
Шевченку на Тарасовій горі поставили в: 1939
р.
44. Матір Шевченка
звали: Катерина.
45. Улюблена їжа
Шевченка: борщ.
46. Яка поема має таки строки :
«Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями ,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами»? Катерина.
47. Перший пам’ятник
Шевченку встановлено в: Форті-Олександрівському.
48. Перший пам’ятник в
Україні Шевченку: Харків.
49. Яке місто до 1991
року звалося Шевченко? Актау.
50. Яке море міг бачити
Шевченко: Каспійське.
51. Хто з художників
зустрів юного Шевченка в Літньому саду?
Сошенко.
52. Який композитор
написав близько ста мелодій на слова Шевченка? Лисенко.
53. Хто з поетів сказав
про Шевченка: «Він був селянський син і став володарем у царстві духа»? Іван Франко.
54. Назвіть перший твір
Шевченка на історичну тематику. Іван
Підкова.
55. Кому присвячена
поема «Катерина»? Жуковському.
56. Зі слів «Реве та
стогне Дніпр широкий…» розпочинається:
Причинна.
57. Псевдонім Шевченка:
Дармограй.
58. Назва твору: «Поклала мати коло хати
Маленьких діточок
своїх;
Сама заснула коло
їх.
Затихло все, тільки
дівчата
Та соловейко не затих». «Садок вишневий коло хати…».
59. Т.Шевченко народився 9 березня 1814.
60. О котрій годині зупинилося серце
поета? 10 березня 1861 о 5.30.
Заповіт Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
22.01.2021.
Я співаю про тебе, прекрасна країно,
Де хлібами духмяними вкриті поля,
І про шлях твій до волі, моя Україно,
Незалежна та славна слов'янська земля!
Сьогодні, 22 січня, в день проголошення в 1919 році акту Злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки, відзначається День Соборності України.
Офіційно свято було встановлено в 1999 році указом Леоніда Кучми. 22 січня також є датою інших пам'ятних подій української історії. У 1918 році в цей день була оголошена незалежність Української Народної Республіки. А роком пізніше в цей же день відбулося об'єднання УНР і ЗУНР. У 1990 це свято відзначили акцією "живий ланцюг" - мільйони людей від Києва до Львова взялися за руки, відзначаючи День Соборності.
1декабря - Всемирный день борьбы со СПИДом
Цей день відзначається щорічно, а його мета – привернути увагу суспільства до проблеми ВІЛ/СНІДу, підвищити нашу поінформованість, адже Україна належить до країн з високими темпами поширення ВІЛ.
Цей день відзначається щорічно, а його мета – привернути увагу суспільства до проблеми ВІЛ/СНІДу, підвищити нашу поінформованість, адже Україна належить до країн з високими темпами поширення ВІЛ.
khocz.com.ua › 1-grudnja-2020-roku-vsesvitnij-den-b..
.
. В 2020 году внимание всего мира приковано к пандемии COVID-19 и ее влиянию на жизнь и благополучие людей. Эта пандемия еще раз показала нам, насколько тесно вопрос здоровья связан с другими важными вопросами, такими как борьба с неравенством, права человека, гендерное равенство, социальная защита и экономический рост. Именно поэтому основной темой Всемирного дня борьбы со СПИДом в этом году стала «Международная солидарность, общая ответственность».
COVID-19 наглядно продемонстрировал, что во время любой пандемии безопасность всех зависит от безопасности каждого. Чтобы достичь успеха, необходимо оказать помощь всем, кто в ней нуждается. Искоренение стигмы и дискриминации, учет интересов населения и применение подходов, основанных на правах человека и гендерном равенстве, — вот главные условия прекращения пандемий ВИЧ и COVID-19.
28.11.2020.
День пам'яті жертв Голодомору 1932-1933років - біль у серці всієї України.
87річниця.
Я зітхну... Запалю обгорілу свічку.
Помічаю: не замки – твердині, не храми.
Скам'янілий чорнозем, потріскані стіни плачуть.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далини, аж немов з кам'яної гори надійшли.
Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття»
І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три».
Голодомор 1932–33 років є найбільшою історичною катастрофою України ХХ ст. Голодомор 1932–1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого більшовицькою владою терору голодом, тобто геноцидом.
В історії бурхливого XX ст. Голодомор 1932–33 років в Україні посідає особливе місце. Перший масовий голод, що розпочався відразу ж після закінчення громадянської війни та придушення української революції, охопив значну частину України: Запорізьку, Донецьку, Катеринославську, Миколаївську, Одеську губернії.
Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом тоталітарної системи проти мирних людей, внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність.
Голодомор 1932–33 років – це свідомо заподіяна акція. Як свідчать документальні джерела, хліб в Україні був, але хліб з України забрали. З України вивозили вже не тільки посівний матеріал, але й навіть квашені огірки, капусту та помідори, напевно залишаючи людей приреченими на голодну смерть.
Історики та демографи ще й досі сперечаються щодо кількості жертв голодомору, називаючи різні дані – від 3 до 10 мільйонів. Найвірогідніше, враховуючи матеріали перепису населення 1937 р., втрати населення внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на ґрунті розладу психіки та соціального колапсу становили на теренах України близько 7 мільйонів осіб.
Голодне лихоліття, яке охопило адміністративні райони з населенням понад 40 млн. осіб і тривало майже два роки, явище не стихійне, а цілком рукотворне. За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод 32–33 рр. виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства, якою скористався комуністичний режим в Україні.
Про жахливі наслідки голоду в Україні йшлося в зверненнях голови еміграційного уряду УНР в Парижі проф. Олександра Шульгіна до Ліги націй, а також до міжнародного Червоного Хреста, міжнародних торговельних організацій. Але політичні та бізнесові кола зарубіжних країн мовчазно споглядали за трагедією або взагалі не помічали її, введені в оману сталінською пропагандою.
Поняття «геноцид» було введено у міжнародно-правове поле лише ухваленою 11 грудня 1946 р. резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, яка визначила: «Згідно з нормами міжнародного права, геноцид є злочином, який засуджує цивілізований світ і за здійснення якого головні винуватці мають бути піддані покаранню».
Всеукраїнська акція «Запали свічку». В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. І щороку в Україні у четверту суботу листопада на пам’ять про тих людей, які померли з голоду, запалюють свічки. Цього року, 28 листопада 2020 року, о 16 годині Україна схилила голови у загальнонаціональній хвилині мовчання на знак вшанування всіх убитих голодом.
24.10.2020. ДЕНЬ ООН
День ООН – це день народження Організації Об’єднаних Націй. Відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН.
24 жовтня 1945 р., після того, як більшість держав-засновників ратифікували договір про створення всесвітнього органа, офіційно створено Організацію Об’єднаних Націй. У 1971 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, у якій вона рекомендувала державам-членам відзначати цей день як державне свято. За словами Генерального секретаря, в будь-якому куточку світу Організація Об’єднаних Націй є живим втіленням надії.
Як відомо, ООН – універсальна міжнародна організація, діяльність якої спрямована на забезпечення міжнародних безпеки і миру; вона організовує співпрацю і підтримує розвиток приязних відносин між державами. Фундаментальними принципами організації є суверенна рівність держав, невтручання у їхні внутрішні справи, розв’язування суперечностей мирним шляхом, дотримання державами міжнародних зобов’язань, колективна участь членів організації в операціях ООН. Серед 51 держави-засновниці ООН була й Україна.
Статут Організації Об’єднаних Націй починається з легендарної фрази: «Ми, народи Об’єднаних Націй, сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління нещасть війни, яка двічі в нашому житті принесла людству невимовне горе, і знову утвердити віру в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків та жінок і в рівність прав більших та малих націй, та створити умови, за яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов’язань…».
Організація Об’єднаних Націй живе в серці і свідомості кожного громадянина як організація, здатна покласти край насильству і укоренити терпимість, сприяти розвитку і забезпечити рівність, захистити права людини і зменшити масштаби бідності. Працюючи на повну силу, ООН сприяє здійсненню цих високих сподівань людства. Святкування Дня Організації Об’єднаних Націй є ствердженням нашої віри в ці сподівання людства.
khocz.com.ua › 1-grudnja-2020-roku-vsesvitnij-den-b..
.
. В 2020 году внимание всего мира приковано к пандемии COVID-19 и ее влиянию на жизнь и благополучие людей. Эта пандемия еще раз показала нам, насколько тесно вопрос здоровья связан с другими важными вопросами, такими как борьба с неравенством, права человека, гендерное равенство, социальная защита и экономический рост. Именно поэтому основной темой Всемирного дня борьбы со СПИДом в этом году стала «Международная солидарность, общая ответственность».
COVID-19 наглядно продемонстрировал, что во время любой пандемии безопасность всех зависит от безопасности каждого. Чтобы достичь успеха, необходимо оказать помощь всем, кто в ней нуждается. Искоренение стигмы и дискриминации, учет интересов населения и применение подходов, основанных на правах человека и гендерном равенстве, — вот главные условия прекращения пандемий ВИЧ и COVID-19.
28.11.2020.
День пам'яті жертв Голодомору 1932-1933років - біль у серці всієї України.
87річниця.
Я зітхну... Запалю обгорілу свічку.
Помічаю: не замки – твердині, не храми.
Скам'янілий чорнозем, потріскані стіни плачуть.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далини, аж немов з кам'яної гори надійшли.
Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття»
І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три».
Голодомор 1932–33 років є найбільшою історичною катастрофою України ХХ ст. Голодомор 1932–1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого більшовицькою владою терору голодом, тобто геноцидом.
В історії бурхливого XX ст. Голодомор 1932–33 років в Україні посідає особливе місце. Перший масовий голод, що розпочався відразу ж після закінчення громадянської війни та придушення української революції, охопив значну частину України: Запорізьку, Донецьку, Катеринославську, Миколаївську, Одеську губернії.
Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом тоталітарної системи проти мирних людей, внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність.
Голодомор 1932–33 років – це свідомо заподіяна акція. Як свідчать документальні джерела, хліб в Україні був, але хліб з України забрали. З України вивозили вже не тільки посівний матеріал, але й навіть квашені огірки, капусту та помідори, напевно залишаючи людей приреченими на голодну смерть.
Історики та демографи ще й досі сперечаються щодо кількості жертв голодомору, називаючи різні дані – від 3 до 10 мільйонів. Найвірогідніше, враховуючи матеріали перепису населення 1937 р., втрати населення внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на ґрунті розладу психіки та соціального колапсу становили на теренах України близько 7 мільйонів осіб.
Голодне лихоліття, яке охопило адміністративні райони з населенням понад 40 млн. осіб і тривало майже два роки, явище не стихійне, а цілком рукотворне. За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод 32–33 рр. виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства, якою скористався комуністичний режим в Україні.
Про жахливі наслідки голоду в Україні йшлося в зверненнях голови еміграційного уряду УНР в Парижі проф. Олександра Шульгіна до Ліги націй, а також до міжнародного Червоного Хреста, міжнародних торговельних організацій. Але політичні та бізнесові кола зарубіжних країн мовчазно споглядали за трагедією або взагалі не помічали її, введені в оману сталінською пропагандою.
Поняття «геноцид» було введено у міжнародно-правове поле лише ухваленою 11 грудня 1946 р. резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, яка визначила: «Згідно з нормами міжнародного права, геноцид є злочином, який засуджує цивілізований світ і за здійснення якого головні винуватці мають бути піддані покаранню».
Всеукраїнська акція «Запали свічку». В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. І щороку в Україні у четверту суботу листопада на пам’ять про тих людей, які померли з голоду, запалюють свічки. Цього року, 28 листопада 2020 року, о 16 годині Україна схилила голови у загальнонаціональній хвилині мовчання на знак вшанування всіх убитих голодом.
24.10.2020. ДЕНЬ ООН
День ООН – це день народження Організації Об’єднаних Націй. Відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН.
24 жовтня 1945 р., після того, як більшість держав-засновників ратифікували договір про створення всесвітнього органа, офіційно створено Організацію Об’єднаних Націй. У 1971 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, у якій вона рекомендувала державам-членам відзначати цей день як державне свято. За словами Генерального секретаря, в будь-якому куточку світу Організація Об’єднаних Націй є живим втіленням надії.
Як відомо, ООН – універсальна міжнародна організація, діяльність якої спрямована на забезпечення міжнародних безпеки і миру; вона організовує співпрацю і підтримує розвиток приязних відносин між державами. Фундаментальними принципами організації є суверенна рівність держав, невтручання у їхні внутрішні справи, розв’язування суперечностей мирним шляхом, дотримання державами міжнародних зобов’язань, колективна участь членів організації в операціях ООН. Серед 51 держави-засновниці ООН була й Україна.
 |  |
Статут Організації Об’єднаних Націй починається з легендарної фрази: «Ми, народи Об’єднаних Націй, сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління нещасть війни, яка двічі в нашому житті принесла людству невимовне горе, і знову утвердити віру в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків та жінок і в рівність прав більших та малих націй, та створити умови, за яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов’язань…».
Організація Об’єднаних Націй живе в серці і свідомості кожного громадянина як організація, здатна покласти край насильству і укоренити терпимість, сприяти розвитку і забезпечити рівність, захистити права людини і зменшити масштаби бідності. Працюючи на повну силу, ООН сприяє здійсненню цих високих сподівань людства. Святкування Дня Організації Об’єднаних Націй є ствердженням нашої віри в ці сподівання людства.
14.10.2020.
14 ЖОВТНЯ: ПОКРОВА, ДЕНЬ КОЗАЦТВА І ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ
14 жовтня українці святкують одразу три свята. Перше – Свято Покрови Божої Матері, друге – День українського козацтва, третє свято, дуже молоде – День захисника України.
Усі ці свята дуже взаємопов’язані і виникали послідовно
14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. У народі 
говорять: «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем».
Це свято вважається одним із найбільш шанованих свят в Україні. Не виникає навіть суперечок між православними українцями й рідновірами, котрі хоч і вкладають у це свято зовсім різний зміст, ставляться до нього дуже шанобливо.
Зі святом Покрови співпадає святкування Дня українського козацтва. З давніх-давен Божа Матір вважалася покровителькою усього українського козацтва. А на Січі запорозькі козаки збудували церкву на честь Покрова Богородиці з її іконою. І. до речі, саме у цей день, козаки збирали Велику раду, на котрій обирали гетьмана й визначалися з подальшими військовими планами.
Відомий український етнограф Олекса Воропай писав, що після зруйнування Катериною ІІ Запорозької Січі, козаки, ідучи за Дунай, несли з собою ікону Покрови Пресвятої Богородиці
Цікаво, що козаки настільки глибоко й щиро шанували образ Покрови Божої Матері, вірили у її силу й урочисто святкували цей день, що у народі закріпилася й друга назва свята – Козацька Покрова.
Певно, не знайдеться в Україні людини, яка б не знала про козаків. Про них складено безліч творів, книжок і фільмів. Про козацький рід співається й у нашому державному гімні. Образ сміливого парубка, котрий захищає честь та волю нашого народу, міцно закарбувався у пам’яті поколінь. Тож, козак в українській культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї усього нашого народу.
Друга спроба вибороти незалежність українського народу й держави здійснювалася у тяжкі 1917-1920 роки.
Третя – уже в наш час – під час розпаду радянської імперії, коли прокинувся волелюбний інтерес до власної історії й генетичної пам'яті.
Четверта хвиля цього інтересу, – напевно, сьогоднішня. Адже, з 2015 року 14 жовтня є державним святом і неробочим днем – Днем захисника України.
Свято Покрови. День українського козацтва - YouTube
22.09.2020р.
«ЗГАДАЙМО ЇХНІ ІМЕНА…»
До Дня партизанської
слави та партизанського руху в Україні
Відео
1 вересня 2020р.
Моя Україно,
Я чую твій голос.
Пшеничний твій колос
У душу мені засіває зерно.
Моя Україно,
Колиско - калино,
Пізнати тебе мені щастя дано.
Комментариев нет:
Отправить комментарий